З якими проблемами стикається юстиція при розгляді спорів щодо дітей в умовах воєнного часу? Яких заходів необхідно вжити з метою дотримання строків розгляду таких справ? Чи можливі заходи забезпечення позову у відповідних провадженнях? Чи доцільно вести мову про вихід за межі позовних вимог у спорі про батьківську опіку? Ці та інші питання висвітлив суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Синельников під час вебінару «Вирішення цивільних спорів про поділ батьківського часу». Захід став продовженням формату онлайн-зустрічей, присвячених обговоренню останньої судової практики, організованих спільно ВС і Асоціацією правників України.

Євген Синельников зазначив, що тема батьківської опіки перебуває у сфері реалізації позитивних обов’язків держави щодо забезпечення зростання дитини у благополучній атмосфері і очевидно є актуальною в період воєнного стану. Справи щодо дитячих питань специфічні, емоційно забарвлені. Така специфіка зумовлює необхідність спеціалізації суддів, адвокатів, психологів, представників відповідних органів влади, інших фахівців у галузі дитячої психології та педагогіки для їх вирішення з урахуванням якнайкращих інтересів дитини. «Захист прав дитини в умовах воєнного стану можна визнати одним із ключових питань в Україні», – наголосив суддя.

Він окреслив основні проблеми, що підлягають вирішенню судами в умовах воєнного часу при розгляді подібних справ. Одна з них –  це питання юрисдикції національних судів у справах щодо дітей, які виїхали за кордон. Судова практика склалася таким чином, що суди України зберігають юрисдикцію щодо таких справ, оскільки діти вимушено залишили своє звичайне місце проживання в нашій країні. ВС у складі Об’єднаної палати КЦС встановив позицію, що сам по собі факт проживання дитини за кордоном не впливає на вирішення судами України спору щодо визначення місця її проживання (постанова ОП КЦС від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19).

Також існує проблема дотримання строків розгляду відповідних справ. Наприклад, Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей передбачає, що судові й адміністративні органи Договірних держав без затримок здійснюють усі процедури для повернення дітей; такі процедури мають тривати не більше як шість тижнів. Затягування розгляду справи негативно впливає на дітей та їхній розвиток. Судді розуміють пріоритетність справ, які стосуються дітей. Необхідно уникати як швидкого правосуддя, оскільки стрімкість призводить до рішень, які часто можуть бути оцінені як несправедливі та неправильно сприйматися, так і правосуддя, яке є надто повільним, оскільки повільність призводить до порушення права на справедливе правосуддя. Справа має бути розглянута в оптимальні та передбачувані строки.

Скоротити строки розгляду сімейних спорів може запровадження спеціалізації суддів, адвокатів, медіаторів, інших фахівців. Євген Синельников нагадав, що КЦС ВС став співорганізатором пілотного проєкту щодо запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1710562/).

Суддя зазначив, що при вирішенні таких спорів важливою є співпраця адвокатів, сторін справи. Їхня належна процесуальна поведінка, недопущення зловживання процесуальними правами сприяє дотриманню розумного строку розгляду справи. Разом з тим доповідач зауважив, що суд – це остання інстанція, де мають вирішуватися сімейні спори. Натомість більш корисно їх вирішувати в позасудових процедурах.

Сімейний адвокат надає цінні послуги стороні на важкому шляху розлучення, зокрема допомагає стороні взяти ефективну участь у медіації та в процесах, які зведуть до мінімуму гостроту та роздратування. Адвокат може надати цінну юридичну пораду щодо того, який результат вирішення конфлікту є справедливим, і щодо досягнення домовленостей, які базуються на найкращих інтересах дітей.

Сторони мають зрозуміти, що, хоча вони розлучені й більше не є чоловіком і дружиною, їхні батьківські обов’язки тривають протягом усього життя, і вони мають віднайти шляхи та засоби співпраці й підтримки одне одного щодо спільного виховання та доступу до дітей, а також піклування про потреби своїх дітей.

Суддя порушив питання про важливість з’ясування думки дитини. Зауважив, що  не завжди є необхідність заслуховувати таку думку саме в залі судових засідань, в певних випадках суд може врахувати думку, яку дитина висловила раніше, під час оцінки сімейної ситуації фахівцями (психологами, педагогами тощо) в більш комфортних умовах. При вирішенні питання щодо з’ясування думки дитини необхідно брати до уваги її вік, ступінь розвитку, інші обставини, що мають істотне значення. Крім того, він наголосив на важливості комунікації з дитиною зрозумілою для неї мовою у комфортних умовах та надавати їй під час судового розгляду справи всю необхідну інформацію, консультації тощо.

Також Євген Синельников звернув увагу на проблемні питання, пов’язані із  зупиненням провадження у справах, зокрема, щодо аліментів, визначення місця проживання дитини, коли відповідач перебуває на військовій службі. Законодавство містить імперативну норму щодо такого зупинення (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України). Водночас необхідно брати до уваги обставини кожної конкретної справи, враховувати інтереси дитини, права й інтереси батьків, інтереси громадського порядку, можливість учасника процесу брати участь у розгляді справи, зокрема через представника.

Суддя зазначив, що ВС орієнтований на гнучкий підхід при розгляді подібних справ. Крім того, він зауважив, що адвокатам доцільно роз’яснювати тому з батьків, який наполягає на зупиненні провадження у справі, про важливість забезпечення якнайкращих інтересів дитини, а також про те, що аліменти присуджуються з моменту пред’явлення позову. З іншого боку, позивачам у таких справах було б не зайвим роз’яснити, що вони можуть скористатися наказним провадженням з метою стягнення аліментів у розмірі, встановленому законом. Пізніше може бути поставлено питання щодо збільшення розміру аліментів.

Євген Синельников висловив думку, що забезпечення позову у вигляді контакту одного з батьків з дитиною не є дублюванням рішення по суті спору. Такі заходи забезпечення позову відповідають інтересам дитини і того з батьків, з ким вона не проживає, дозволяють уникнути розриву психоемоційного зв'язку між дитиною та одним із батьків. Він зазначив, що суди всіх інстанцій доволі гнучко підходять до застосування заходів забезпечення позову у справах щодо батьківської опіки.

Доповідач наголосив на важливості медіації. Серед іншого, сказав про необхідність формування культури залучення батьків до прийняття спільних рішень у проблемних ситуаціях, співпраці задля досягнення оптимальних рішень в інтересах  дитини. Зауважив, що КЦС ВС у своїх процесуальних ухвалах у дитячих провадженнях звертає увагу, що ЦПК України надає сторонам право примиритися навіть на стадії касаційного розгляду справи, зокрема, шляхом медіації, роз’яснює право щодо порядку повернення судового збору в такому випадку.

Суддя порушив питання дискреції суду в дитячих справах, зокрема про батьківську опіку та відповідальність. Він знову наголосив, що суд вирішує спір на підставі принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, який передбачає, що конкретний спір має бути вирішений судом з  урахуванням певної сімейної ситуації та інтересів певної дитини. При вирішення спору про визначення місця проживання дитини суд може ухвалити рішення про застосування спільної батьківської опіки з почерговим проживанням дитини в помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. Також суд може визначити місце проживання дитини в помешканні, у якому вона проживає, а батьки можуть почергово приїжджати до цього помешкання за відповідним графіком («опіка пташиного гнізда»), або визначити місце проживання дитини з одним із батьків з визначенням порядку проведення батьківського часу (контакту) з іншим із батьків. Це підтверджено практикою Верховного Суду, яка формувалася протягом 2022–2025 років.

Суддя наголосив на важливості ролі адвокатів, які спеціалізуються на вирішенні сімейних спорів, у вирішення спорів за участю дітей.

Верховний Суд