Позивач порушував трудові права працівників навчального закладу, не дотримувався Інструкції з діловодства у закладах загальної середньої освіти та низки інших нормативних документів, покликаних гарантувати якісний освітній процес.

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу, подану представником позивача — директора ліцею — на рішення місцевого суду, яким йому відмовлено в задоволенні позову до Управління освіти міської ради про визнання незаконними та скасування наказів.

Представник вказував на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги його довірителя.

Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції без змін, зважаючи на такі обставини.   

Суд встановив, що позивач, перебуваючи на посаді директора ліцею, допустив низку порушень трудових прав працівників закладу освіти, що були виявлені комісією Управління освіти міської ради (далі у тексті — Комісія), яка провела перевірки після скарги та колективного звернення, що надійшли від звільненої асистентки вчителя та педагогічних і непедагогічних працівників, котрим було оголошено простій на підставі Указу Президента України від 01.05.2024 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», ст. 113 Кодексу законів про працю України (далі у тексті — КЗпП України), постанови КМУ від 07.03.2022 року № 221 та відповідно до кошторисних призначень для оплати праці педагогічних та непедагогічних працівників.

Позивача, згідно з наказами Управління освіти міської ради, було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Які ж порушення допустив позивач, обіймаючи адміністративну посаду в освітньому закладі?

Відповідно до висновку Комісії, в особовій справі скаржниці, яку було звільнено з посади асистента вчителя, відсутні копії наказів з кадрових питань, а ті що наявні — без її підпису про ознайомлення та без підпису позивача, що є грубим порушенням ведення кадрового законодавства.       

З огляду на ці та інші порушення в сфері трудового законодавства, серед яких — недотримання п. 3 розділу ІІІ Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних комунальних закладів для здобуття повної загальної середньої освіти,  затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 16.04.2018 року № 367, що призвело до незаконного звільнення скаржниці, порушення пункту 4 розділу ІІ інструкції з діловодства у закладах загальної середньої освіти, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 11.09.2018 року № 1028/32480, Комісія виявила підстави для здійснення дисциплінарного стягнення щодо керівника закладу та оголосила йому догану.

Ще одне дисциплінарне стягнення у вигляді догани стало реакцією Управління освіти міської ради на колективне звернення педагогічних та непедагогічних працівників, яким позивач безпідставно оголосив простій і вони не отримували належної оплати праці.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

КЗпП України та інші акти законодавства не регулюють детально порядку оголошення та запровадження простою на підприємстві.

Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 № 257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві» визначено алгоритм дій працівників і роботодавця у разі виникнення простою: на час простою не звини працівника роботодавець оформляє акт простою; у  цьому акті фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи.          

У справі, яку переглянув апеляційний суд, позивач акт простою не склав, жодних доказів неможливості здійснення трудових функцій педагогічними і непедагогічними працівниками ліцею не надав, а суд не встановив.

Достеменно відомо, що очолюваний позивачем ліцей не розташований у зоні активних бойових дій, не знаходиться на тимчасово окупованій території, майно закладу не пошкоджене, загрози життю й здоров’ю працівників та учнів ліцею немає, у педагогів є можливості продовжувати навчати дітей очно та дистанційно, заклад має власне укриття.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності кошторисних призначень для оплати праці працівників ліцею є неспроможними, оскільки обов’язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів, що в справі не встановлено.

Таку ж позицію висловив Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 210/5853/16-ц (провадження № 61-46703св18).

Апеляційний суд, залишаючи оскаржуване представником позивача рішення місцевого суду без змін, прийшов до висновку про правильність, всебічність і повноту встановлених судом попередньої інстанції обставин справи, характеру правовідносин, які виникли між сторонами, та застосовані правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні трудового спору.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 27 березня 2025 року у справі № 564/4079/24 (провадження № 22-ц/4815/435/25).