Верховний Суд підготував огляд практики Суду справедливості Європейського Союзу (рішення за червень 2025 року) із зазначенням описів ключових обставин справ та обґрунтування Суду.  

Серед інших, звертаємо увагу на рішення Суду справедливості ЄС у справі C-351/23, GR REAL.

Це справа щодо застосування Директиви 93/13/ЄЕС про несправедливі умови споживчих договорів у поєднанні зі статтями 7 і 47 Хартії основоположних прав Європейського Союзу.

Справа стосувалася двох споживачів зі Словаччини, які уклали кредитний договір, забезпечений іпотекою на їхнє сімейне житло. Загальні умови договору передбачали дострокове погашення в разі прострочення платежу. Через затримку сплати банк оголосив кредит таким, що підлягав негайному поверненню, і вимагав сплати всієї суми. Він також ініціював позасудове стягнення й продаж житла з аукціону.

Попри позов і клопотання споживачів про зупинення стягнення будинок було реалізовано на аукціоні, а компанія GR REAL стала новим власником. Коли споживачі відмовилися виселитися, компанія подала позов про виселення, а споживачі оскаржили передачу права власності, посилаючись на несправедливі умови кредитного договору.

Національний суд поставив перед Судом справедливості ЄС два питання:

1) чи відповідає вимозі прозорості пункт кредитного договору про прискорення виконання, який попри включення до загальних умов договору  не був доведений до відома відповідачів; 2) чи користується переможець аукціону, який знав про судове провадження щодо дійсності цього пункту договору, абсолютним захистом, чи, з огляду на активні дії відповідачів – споживачів, які намагалися захистити себе від примусового виконання, такий захист є обмеженим.  

Суд справедливості ЄС дійшов висновку про те, що статті 6(1) і 7(1) Директиви Ради 93/13/ЄЕС від 5 квітня 1993 року про несправедливі умови споживчих договорів у поєднанні зі статтями 7 та 47 Хартії основоположних прав Європейського Союзу мають тлумачитися так, що вони поширюються на судові провадження, в яких, по-перше, компанія – переможець аукціону з продажу майна, відчуженого в межах позасудового стягнення на предмет іпотеки, який надав споживач і який є його сімейним будинком, подала позов про виселення цього споживача, і, по-друге, споживач через зустрічний позов оскаржив законність передачі права власності переможцю аукціону, до того ж така передача відбулася попри незавершене на той час судове провадження, в якому розглядалося питання про зупинення стягнення на предмет іпотеки через несправедливі умови договору, і переможець аукціону був обізнаний про таку обставину.

Це застосовується в тій мірі, в якій на момент відповідного продажу існували підтверджуючі докази існування потенційно несправедливих умов і що споживач скористався засобами правового захисту, якими, як можна було б розумно очікувати, скористався б пересічний споживач, з метою домогтися судового перегляду умов договору.

Суд справедливості ЄС підтвердив, що національне законодавство не може дозволяти позасудове звернення стягнення на житло споживача (предмет іпотеки), якщо: 1) ще триває судове провадження про тимчасові заходи для зупинення такого виконання; 2) є докази того, що договірна умова, на якій базується стягнення, може бути несправедливою; 3)  закон не передбачає жодної можливості для судового скасування такого виконання саме через наявність несправедливих умов.

Огляд доступний за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/Oglyad_SES_6_2025.pdf 

Верховний Суд