Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку, що ухвала місцевого суду про відмову заявниці у відкритті провадження щодо встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні військовослужбовця суперечить нормам процесуального права та підлягає скасуванню.

Колегія суддів переглянула оскаржене представницею заявниці рішення суду попередньої інстанції, котрим її довірительці відмолено у задоволенні заяви про встановлення факту перебування  фізичної особи на утриманні брата військовослужбовця.

Просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до місцевого суду для продовження розгляду.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі у тексті — ЦПК України), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов’язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі ВС від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

Предметом розгляду в цій справі було встановлення факту перебування заявниці на утриманні свого рідного брата військовослужбовця, який після звернення заявниці до суду загинув при виконанні бойового завдання у Харківській області, з метою отримання нею одноразової грошової допомоги, яка передбачена Постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану».

Гарантією реалізації права на соціальний захист утриманців загиблих військовослужбовців є судовий порядок встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю військовослужбовця.

Як роз’яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25), чинне правове регулювання створює передумови для можливості реалізації права на призначення та виплату одноразової допомоги утриманцю загиблого військовослужбовця без вирішення публічно-правового спору, що відповідає як прагненню ефективного соціального захисту близьких загиблих військовослужбовців, так і принципам процесуальної економії.

На етапі встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні публічно-правовий спір між позивачем та суб’єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, ще не виник. Заперечення суб’єкта владних повноважень про те, що факт не підтверджений належними доказами, самі собою на свідчать про існування спору про право.

Публічно-правовий спір може виникнути (але не обов’язково), у тому випадку, якщо після встановлення судом факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця суб’єкт владних повноважень відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, які не пов’язані з доведеністю факту утримання.

За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб’єктами отримання одноразової грошової допомоги, які розподіляються рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатися у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції, вказуючи на наявність у загиблого військовослужбовця інших членів сім’ї, які маю право на отримання одноразової грошової допомоги, не конкретизує їх, що суперечить нормам процесуального права, оскільки суд зобов’язаний встановити між ким існує спір, хто оспорює право заявника, оскільки  існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України  не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб’єктом отримання такої соціальної допомоги.

Оскільки у справі, яку переглянув Рівненський апеляційний суд, відсутній спір про право, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Зважаючи та такі обставини, колегія суддів постановила рішення про скасування оскарженої ухвали місцевого суду та повернення справи заявниці  про вставлення факту перебування фізичної особи на утриманні військовослужбовця до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі № 569/9752/25 (провадження № 22-ц/4815/22/26).

Рівненський апеляційний суд